"Галицький антисемітизм": кому вигідно підбурювати львів'ян проти євреїв

15 листопада 2021 року Об'єднана єврейська громада України заявила про акт антисемітизму в центрі Львова через зображення свастики на графіті з ізраїльським купцем.

Новини.LIVE спробувало розібратися чи насправді антисемітський вандалізм свідчить про ненависть галичан до єврейського населення та кому можуть бути вигідні конфлікти на міжнаціональному ґрунті.

Міт про особливий "галицький" антисемітизм

Закордонні ЗМІ люблять приписувати жителям Західної України, зокрема й львів'янам, яскраво виражені антиєврейські настрої в купі з нацизмом, фашизмом і навіть співпрацею в організації Голокосту. Проте багато історичних фактів говорять зовсім інше. На думку львівського історика Ігоря Смольського, в розрізі Галичини слід говорити тільки про ксенофобію, яка, так чи інакше, притаманна всім національним спільнотам.

Перша документальна згадка про євреїв у Львові датується ще XIV століттям, коли ізраїльська спільнота здобула правовий статут за грамотою короля Казимира III, який регулював стосунки з місцевими християнами. Про добросусідські стосунки юдеїв з містянами та їхню велику присутність серед місцевого населення можуть свідчити і єврейський квартал, і старі написи івритом на стінах міста поміж польської та німецької мов.

"Загострення стосунків між євреями та християнами бачимо з кінця XVI століття, коли у Львові з’являються єзуїти. Тоді починаються локальні погроми. У 1664 році відбувся великий єврейський погром, про який писали європейські газети. Львів не був винятком, аналогічні процеси відбувались по всій Речі Посполитій", – говорить історик.

Після того, як Львів потрапив до складу Австро-Угорщини, питання антисемітизму було тимчасово вирішене. Проте наприкінці XIX століття в Європі почали з'являтися чисельні популістські праці, які провокували корінні населення до виступів проти євреїв, що іноді призводили до заворушень.

Переважно спекуляції щодо ревного антисемітизму галичан відбуваються на основі так званого Львівського погрому 1941 року, коли нацисти спровокували в місті масові насильницькі акції. Проте ще під час першої окупації Західної України радянськими військами комуністи поширювали серед мас газети з численними статтями, які дискредитували єврейство. Наприклад, виставляли їх винуватцями злочинів, скоєних НКВС. Німецька ж окупаційна влада намагалася використовувати саме українців для остаточного розв'язання єврейського питання на Галичині, що значно поглиблювало кризу в стосунках між народами.

Смольський вважає, що з часів Львівського погрому залишилось багато різних свідчень і спогадів, проте замало об'єктивних наукових досліджень. А ситуація з розпалюванням в Україні антисемітських настроїв вигідна лише третім сторонам.

Хто може стояти за політичними провокаціями?

З року в рік в Україні стаються події, що дозволяють різноманітним комісіям та антиукраїнським ЗМІ роздувати тему про злісних бандерівців-нацистів. Приміром, це люблять робити провладні російські ресурси. Так, до прикладу, у 2018 році навіть радикально правий і консервативний "Царьград", з яким пов'язаний пропагандист Олександр Дугін, звинувачував українців в "антисемітизмі на грані терору".

Річ у тім, що тоді наприкінці квітня 2018 року у пресі з'явилась заява 53 конгресменів США, які висловили занепокоєння через нібито зростання антисемітизму в Україні та Польщі. Американці навіть стверджували, що в Україні на державному рівні існує заперечення Голокосту. Окрім того, в середині травня того ж року українського консула в Гамбурзі звинуватили в антисемітизмі, щоправда, довести того ніхто не зміг.

Також 24 червня, на вул. Трускавецькій у Львові, молодики вбили 24-річного рома, а ще трьох поранили. А за словами Антона Геращенка, у місті готувалися напади на єврейські організації. На перший погляд, складається дійсно неприємне враження, але якщо копнути глибше, то ситуація перестає бути одновимірною.

"Та трагедія, яка відбулася у Львові, – це не спонтанна ситуація. Це добре спланована акція із залученням російських спецслужб. На сьогодні ми розуміємо, що через інтернет були завербовані два керівники цієї молодіжної організації, яким в голову вселили необхідність організовувати напади не лише на ромів, але й були плани нападу на єврейські організації у Львові. Завданням було показати, що у Львові діє ксенофобська організація, яка на основі расистських поглядів демонструє свою ненависть до представників окремих національностей", – коментував ситуацію Геращенко.

У 2020 році під час підготовки до чергового акту вандалізму на Львівщині поліціянти спіймали чоловіка, який влаштовував подібні провокації на всій території України та, ймовірно, співпрацював з іноземними спецслужбами. Зокрема його звинуватили у розпалюванні національної ворожнечі та ненависті у 2017 році в урочищі Гута Пеняцька в Бродівському районі Львівської області, а також на території заповідника "Биківнянські могили" (Київщина); підриві пам’ятника угорському народу на Верецькому перевалі (межа Львівської та Закарпатської областей) у 2017 році; спаплюження юдейської релігійної святині – синагоги "Цорі Гільод" у Львові у 2017 році.

Також його підозрювали у причетності до: осквернення могильного комплексу "Цадика Нахмана" у 2016 році в Умані; підриву гранати РГД-5 на території Черкаського відділку поліції у 2017 р.; вчинення хуліганських дій біля посольств США та Литви; закінчений замах на вбивство, вчинений способом, небезпечним для життя багатьох осіб, із застосуванням гранати у Києві під час святкування Дня Незалежності у 2017 році; розфарбовування пам’ятника воїнам АТО, застосування вибухового пристрою біля пам’ятника воїнам АТО у 2017 році; підриву ручної гранати біля входу до приймальні політичної партії "Національний корпус" у 2017 році.

Як можна зрозуміти, список "звитяг" провокатора досить широкий та стосується не тільки питання антисемітизму, але й антиукраїнської діяльності.

Цікаво, що попри заяви американських сенаторів і пропагандистські сюжети, Україна має найменший рівень антисемітизму серед країн Східної Європи. Окрім того, навіть представники Асоціації єврейських організацій та громад України (ВААД) вважають, що показові акти вандалізму використовуються спецслужбами у гібридній інформаційній війні Росії проти України.

"Протягом останніх років головною темою Світового єврейського конгресу є зростання антисемітизму в Західній Європі. І хоча деякі закиди в бік України ми чуємо постійно, але для експертів "проблеми антисемітизму" в Україні не існує", – заявляв Йосиф Зісельс, голова ВААД.

Наразі ж політолог Ігор Черненко впевнений, що у 2021 році висвітлення України в антисемітських тонах вигідне не лише Росії.

"Враховуючи співпрацю останніх років та спільні інтереси, можна з упевненістю сказати про значне покращення українсько-польських стосунків. Але серед жителів Польщі досі існує крило радикальних політиків, які не вважають Україну своїм союзником. Навіть враховуючи квітневий інцидент у Любліні, коли польські активісти з "Товариства вшанування пам'яті вбитих на Волині поляків" публічно назвали воїнів УПА пособниками нацистів, винними в організації Голокосту та закликали перепоховати українців подалі від кладовища з жертвами репресій. Враховуючи це, можна припустити, що не лише росіяни зацікавлені у псуванні міжнародного іміджу України", – говорить експерт.