Якою була зима пів століття тому: львів'яни діляться спогадами про місто у холодну пору року

Хоч зима - це найхолодніша пора року, зараз вона досить помірна, вже давно Львів не бачив справжніх холодів. А тим не менш, наші дідусі і бабусі пам'ятають, якою вона була ще пів століття тому. 

Про суворі львівські зими і спогади старших людей розповідають у ІА Вголос. 

Читайте також: Як виглядав пасаж Міколяша у Львові у довоєнні часи: підбірка ретросвітлин

Зима і багато, багато снігу

Хто може краще знати про усі зміни клімату у місті краще за львів'ян, які провели тут усе всоє життя? І про те, якими були холодні місяці року у Львові більш як пів століття тому, згадує пані Євгенія, 70-річна львів'янка. 

"Коли я ще маленькою була, то температура взимку сягала до 22-25 градусів морозу. Снігу так багато падало, що двірники збирали його у спеціальні корита й у каналізаційні люки скидали. А у дворі, в якому я жила, пам’ятаю, липа висока росла. То той сніг скидали в кучугури, і вони були вищими за ту липу", - розповідає вона. 

Зима у Львові раніше могла і затягтися - аж до початку квітня. Морози стояли такі, що сніг починав танути тільки ближче до середини весни. Зате потім тепло приходило дуже стрімко - вже за кілька тижнів можна було вдягатися зовсім легко. 

"Хоча й аномалії теж були в ці роки. Пам’ятаю, як я ходила десь у 9-ий чи 10-ий клас, у двадцятих числах квітня так снігу насипало, по коліна. Але потім той сніг кілька днів полежав і розтанув. Дивно так було…". 

Коли говорять про аномалії, старші люди пригадують і зиму 1974 року - тоді у лютому раптом стало настільки тепло, що містяни ходили без зимових курток. В деяких газетах навіть писали, що на Львівщині зацвіли суниці. Але потім знову прийшли холоди. 

А бувало й навпаки - зими були настільки суворі, що сніг лежав майже до Великодня. Так, наприклад, і сталося 1997 року. "Я жила тоді у Сокільниках, то мою хату узимку 1997-го замело снігом по самі вікна. Сенбернара пів зими тримали в хаті, бо він з двору просто топав на вулицю гуляти: сітки не було практично видно, тому він просто переходив її по снігу. А пес великий – люди трохи боялися. Пам'ятаю, що чи то 3, чи 5 листопада ще їздили з класом на екскусію в Олесько, були всі в легких осінніх куртках, а за два чи три дні настали сніги і морози – й так до кінця березня", - розповідає пані Євгенія. 

У кучугурах снігу тоді прокопували зовсім вузенькі стежки, по яких могла пройти тільки одна людина. Стіни зі снігу були настільки високими, що зорієнтуватися, де ти знаходишся, можна було тільки по головній дорозі, до якої іноді завертали стежки. 

Через сніг часто поверталися додому пішки

Транспортні проблеми для Львова - це зовсім не дивина. Навіть цьогоріч через невеликий сніжок на початку грудня деякі трамваї на кілька годин припиняли курсування - а що тоді говорити про суворі зими минулого століття? 

"У радянські часи, особливо в такі сніги, дуже тяжко було десь добиратися. Машин майже ні в кого не було, були лише автобуси, трамваї, тролейбуси та таксі. І вони переважно завжди були заповнені людьми. Я, наприклад, жила на Сихові на той час, то звідти їхала лише одна маршрутка, у яку практично нереально було запхатися. Доводилось на роботу через ті кучугури пішки ходити". 

Різдвяні святкування

Зараз Львів, певно, один з найбільших туристичних магнітів на Різдво - тут його святкують з неабияким розмахом. А ось в радянські часи все було зовсім інакше - за співання колядок біля ялинки у центрі могли забрати до відділку міліції. 

"На Різдвяні свята навіть не дозволяли колядувати біля ялинки, одразу міліція забирала. Але ми до неї все одно ходили, як дітьми були. Там постійно сидів ще радянський Дід Мороз, Снігуронька", - ділиться спогадами пані Євгенія. 

Про антирелігійну пропаганду згадує і пані Надія, колишня вчителька. Їй 71, і вона проживає у Львові з 1986 року, каже, що місто близьке їй по духу. 

"Тоді й про Миколая було заборонено говорити. Батьки тихенько дітям під подушку клали подарунки. Та й Різдво теж тихенько святкували у місті. Нас, як учителів, взагалі на Різдво змушували йти до церкви і записувати, хто із учнів приходить. А потім ми мали проводити так зване атеїстичне "виховання". Словом, сварити дітей за те, що вони у церкву ходили. Інакше могли звільнити з роботи, покарати якось. Особливо за інтелігенцією, вчителями слідкували. Це був жах!"

Та попри усі спроби заборонити традиції і релігію, у Львові вони збереглися - працювало кілька церков (хоча більшість з них свого часу дійсно перетворили на склади), люди святкували Різдво у родинному колі, передавали традиції і звичаї від покоління до покоління. 

Більше новин про історію Львова: 

• На іноземних аукціонах з'явилися добірки ретро фото, які були зроблені на території сучасної Львівщини у часи Першої світової.
• Давнім львів'янам завжди подобалися лижі. У 20 столітті не було чимось дивним побачити людину у місті, яка пересувається саме таким способом. Старі світлини з'явились у мережі.