Оселедець з цедрою та "павуки": як зароджувались різдвяні традиції у Львові

Різдво у Львові щороку приваблює тисячі туристів з усіх куточків України. Місто Лева яскраво вирізняється поміж іншими невідомі та цікаві різдвяні традиції, які часом не зустрінеш вдома: це і вертеп, і колядки, і ярмарок, і специфічна різдвяна кухня.

Новини.LIVE розповість про те, як формувалися традиційні святкові обряди на Різдво у Львові.

Календарні проблеми

Різдвяний Львів не завжди був таким веселим, як зараз. Святкування народження Ісуса Христа часто супроводжувалося серйозними конфліктами через календарі. Адже коли католики, що здебільшого мали польське походження, вже відзначали, то православні ще тримали піст. Неодноразово місцеве населення Галичини намагалися полонізувати та відвернути від традицій предків. Наприклад, могли закривати церкви, не дозволяти у той час проводити певні релігійні обрядові дійства. Утім, подібні речі мали місце у XVI-XVII століттях: вже за Австро-Угорської імперії їх почали регламентувати.

В українських сім’ях, які жили у Львові до початку Другої світової війни, були елементи суто українського святкування. У римо-католицьких сім’ях ці традиції були дещо іншими. Приміром, у самому місті не було вертепів у тому вигляді, як вони існують зараз – це більше українська сільська традиція, принесена до Львова під час урбанізації. Так само ялинка була загальноєвропейською традицією, а дідух частіше ставили у провінції.

Чи не єдине, що об’єднувало католиків і православних того часу – ставлення до Нового року. Він не мав великого значення у Львові та був прохідним елементом у святковому циклі.

Оскільки у місті мешкали різні релігійні громади, Різдво у Львові тягнулося досить довго. У цей час мало не щодня у різних куточках міста відбувалися бали. Їх проводили, як для звичайних львів'ян, так і для місцевої чи приїжджої еліти.

Різдвяна кухня

Родзинкою різдвяних страв у Львові є оселедець з цедрою, характерний саме для Галичини. Проте це не завжди було так. Різдвяна кухня на Західній Україні зазнала значного польського впливу. Зокрема з культури західних сусідів українці й перейняли традицію оселедців. Щоправда, раніше оселедець не був таким популярним на різдвяних столах, як зараз, бо був імпортним і досить дорогим. Зазвичай його привозили з Гданська.

Проте поляки також не залишились без наших подарунків. Саме через культурну взаємодію з українцями вони отримали традицію варити кутю на Різдво.

Ще одна типова різдвяна страва для Галичини – пісні голубці. Звичай готувати голубці з гречкою та грибами започаткували у XV-XVI ст. У традиційному рецепті гриби смажилися у великій кількості олії. В один момент її підпалювали, тому гриби виходили як вуглики та мали відчутний запах диму.

Але є різдвяна страва, яка є спільною для всієї України, це – кутя. У Львові її традиційно готують із пшениці.

Від села до міста

Більшість із нині відомих різдвяних традицій раніше були більше притаманні селам, а не містам. Популярним у селах було майстрування прикрас. У деяких районах Львівщини виготовляли так званих "павуків" з соломи, яких підвішували в хаті. Їх робили з тонких дерев’яних прутиків чи дроту. У 2021 році "павуки" стали одними з основних прикрас міста до зимових свят.

Існує легенда про те, чому на Різдво виготовляють саме "павука". Втікаючи від Іродових воїнів і зачувши їхнє наближення, Мати Божа з Йосифом та маленьким Ісусом сховались у печеру. Павук миттєво закрив вхід до печери павутинням. Коли переслідувачі побачили таке густе сплетіння павутини, то зрозуміли, що тут не тільки не могли зайти люди, а й комахи залетіти, отож помчали далі. Таким чином Свята Родина була врятована.

Також популярною традицією в Україні приблизно до середини XX століття було ліпити кутю до стелі. За традицією, каша мала бути густою, що символізувало єдність родини. Їли її з однієї макітри чи миски. Батько мав зачерпнути першу ложку куті й кинути її до оселі, щоб роїлися бджоли. У деяких регіонах України казали, що господар кидає ложку куті до стелі, щоб зернові гарно родили та не падав колос. Чим дужче кутя приставала до стелі, тим кращим мав бути рік і багатшим.

Але все ж місто пропонувало на Різдво значно більше розваг, ніж можна було знайти у селі, тому до Львова з’їжджалися на ковзанку чи різдвяний ярмарок. З часом багато цікавих ритуалів урбанізація просто трансформувала, вони стали непотрібні в умовах міського життя, а їхній первинний смисл втратився.